Фосфор коричневих ґрунтів гірських пасовищ Узбекистану

Анотація

Метою роботи є оцінка вмісту фосфору, його розподілу у профілі коричневих ґрунтів (Cambisols, Kastanozems, Leptosols) гірських пасовищ Республіки Узбекистан. Ґрунтові розрізи закладено у 7 сільськогосподарських районах країни. Польові дослідження, відбирання проб та аналітичні роботи виконано у 2019-2021 роках. До переліку досліджуваних показників залучено ступінь еродованості ґрунтів, вміст органічного та неорганічного вуглецю, вміст карбонатів і вміст фосфора у виділених мулистих фракціях. Проведено детальний поділ фосфору на резерви та їх розрахунок за методикою розрахунків резервів елементів живлення за Н.І. Горбуновим (1978). Обстежені гірські коричневі ґрунти характеризуються суглинковим гранулометричним складом, горіхувато-грудкуватою структурою, слабокислою або слаболужною реакцією. Загальний вміст гумусу у верхньому горизонті варіює від 1,0 до 6,8 %. Частка мулистої фракції варіює від 2,9 до 18,3 %. У мулистих фракціях вміст фосфору в 2–3 рази вищий, ніж у ґрунті в цілому, і максимум становить 0,558 %. Було виділено фосфор резервів — ближнього, безпосереднього і потенційного. Виявлено коливання за вмістом фосфору резервів у гумусовому горизонті: ближній – від 7 до 19 %, безпосередній — від 6 до 26 %, потенційний, що домінує у загальному вмісті, — від 68 до 80 %. У гумусовому горизонті відбувається накопичення нерозчинної форми фосфору, що підвищує стійкість ґрунтів до водної ерозії завдяки утворенню водотривких структур. Встановлено, що розподіл фосфору та його резервів у коричневих ґрунтах на гірських пасовищах Узбекистану є нерівномірним як у ґрунтовому профілі, так і по регіонах країни, на що впливають рельєф, експозиція схилів, особливості ґрунтотвірних порід, атмосферні опади, гідротермічні умови, період біологічної активності ґрунтів. Втрати ближнього та безпосереднього резервів гумус призводять до зниження загального вмісту фосфору в цілому.