Оцінка ймовірності просторової мінливості вмісту гумусу у картуванні грунтів на басейновій основі

Анотація

Одним з найістотніших наслідків випасання худоби на полонинах є формування вторинної просторової неоднорідності рослинного та ґрунтового покривів. Скотарська діяльність на полонинах обумовлює формування специфічного номадного ландшафту з антропогенно зміненими ґрунтами. Метою статті є вивчення особливостей формування гірсько-лучно-буроземних ґрунтів і аналіз змін їх властивостей унаслідок номадної трансформації. З метою вивчення особливостей номадної трансформації гірсько-лучно-буроземних ґрунтів Українських Карпат у генетико-географічному плані застосовано порівняльно-географічний, морфолого-генетичний та порівняльно-аналітичний методи. У високогір’ї Свидовецького і Чорногірського масивів було закладено 3 модальні ділянки, у межах яких порівнювали властивості цілинних та антропогенно змінених ґрунтів. У результаті номадної трансформації у ґрунтах зменшився вміст гумусу, реакція ґрунтового розчину стала більш кислою, збільшилася гідролітична кислотність, змінився склад вбирного комплексу, трансформувався якісний склад гумусу – збільшилась частка гумінових кислот, особливо у верхньому генетичному горизонті. Антропогенно змінений ґрунт характеризується більш високою щільністю у гумусовому і перехідному генетичних горизонтах. У результаті номадної трансформації структура верхнього (гумусово-акумулятивного) горизонту ґрунтів за формою змінилася на призмоподібну. Відбулися виразні зміни у морфологічній будові генетичного профілю ґрунтів: відсутній дерновий горизонт, переходи між горизонтами менш виразні порівняно з цілинними ґрунтами. Результати досліджень слугують аргументами того, що екологічно необмежене освоєння полонин призводить до інтенсифікації деградаційних процесів та формування специфічних антропогенно змінених гірсько-лучних буроземних ґрунтів, які відрізняються за своїми властивостями і якостями від цілинних.