Природна й антропогенна еволюція фосфатного фонду ґрунтів України

Анотація

У статті узагальнено результати багаторічних досліджень в умовах польових стаціонарних дослідів та результати дев’яти турів великомасштабного агрохімічного обстеження ґрунтів України щодо визначення суті формування фосфатного фонду ґрунтів, пізнання закономірностей, швидкості та напрямів його агрогенної еволюції та особливостей формування фосфатного профілю удобрюваних орних ґрунтів. Виявлено, що велике значення для формування фосфатного фонду має відношення вмісту ґрунтового органічного вуглецю до вмісту органічних фосфатів. Відзначається, що чим нижче відношення С:Рорг. і вище значення рН ґрунтового розчину, тим менш стійкими є фосфорорганічні сполуки і навпаки, за широкого співвідношенні С:Рорг. утворюються більш стійкі важкогідролізовані сполуки. У найпоширеніших ґрунтах зон Лісостепу і Степу вміст органічних фосфатів коливається від 31 до 63 мг P2O5 на 100 г ґрунту, збільшуючись від 26 до 62 % від валового фосфору в ряду «сірий лісовий – темно-сірий опідзолений – чорнозем опідзолений – чорнозем звичайний – чорнозем типовий». Доведено, що вміст органічних фосфатів у ґрунтах прямо залежить від вмісту гумусу (коефіцієнт кореляції 0,979). У чорноземі типовому (70-річний переліг) їх кількість знижується від 62,9 мг P2O5 на100 г ґрунту в шарі 0-20 до 27,8 мг у шарі 140-160 см. Співвідношення Сорг.:Рорг. зменшується у профілі ґрунту ще більш істотно, тобто, вміст гумусу зменшується інтенсивніше, ніж вміст органічних фосфатів. У чорноземі типовому важкосуглинковому у досліді ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського» після розорювання 40-річного перелогу в орному шарі ґрунту на контрольному варіанті за 30 років систематичної оранки найбільші зміни спостерігались у вмісті органічних фосфатів, кількість яких зменшилась від 62,2 до 38,8 мг P2O5 на 100 г ґрунту, також зменшилась сума активних фосфатів – від 35,1 до 23,7 мг P2O5 на 100 г ґрунту, але практично незмінним залишився вміст рухомих форм фосфатів (за Чириковим і Олсеном), що пояснюють високою буферністю чорнозему. Констатацією результатів дев’яти турів агрохімічного обстеження ґрунтів засвідчено позитивний тренд зростання середньозваженого вмісту рухомих форм фосфатів. За період з 1964-1970 рр. (перший тур) до 2006-2010 рр. (дев’ятий тур) він збільшився в середньому в Україні з 71 до 112 мг P2O5, у Поліссі - з 63 до 118 мг P2O5, у Лісостепу - з 81 до 106 мг P2O5, у Степу - з 67 до 120 мг P2O5 на кілограм ґрунту. У заключній частині статті перелічено одинадцять найактуальніших напрямів досліджень стосовно фосфору у ґрунтах сучасних агроекосистем, результати яких могли би забезпечити сприятливі умови для вирішення проблеми фосфорного живлення рослин у національному землеробстві.